Урок №1

Тема 1 Основи технічного креслення.

Звіт про отриманні знання

1. Види креслень.

2. Порядок читання креслень.

3. Формати креслень.

Звіт склав

Звіти направляти на поштову скриньку chornyi1965@gmail.com

Конспект

Розташування основних видів на кресленні

Згідно ГОСТ 2.305-2008 за основні площини проекцій приймають шість граней куба: вже знайомі вам (див. Рис. 4.4) три взаємно перпендикулярні площини 1, 2 і 3 (рис. 6.4), а також їм паралельні площини 4, 5 і 6. Грані 1, 2 і 3 приймають відповідно за фронтальну, горизонтальну і профільну площини проекцій. Усередині куба поміщають предмет, який проектують на його грані і отримують шість видів, званих основними.

Рис. 6.4. Освіта основних видів на кресленні

Грані куба з розташованими на них зображеннями поєднують в одну площину (рис. 6.5).

Нагадаємо, що зображення на фронтальній площині проекцій приймають на кресленні в якості головного. Предмет розташовують відносно фронтальної площини проекцій так, щоб зображення на ній давало найповніше уявлення про форму та розміри предмета, полегшувало б використання креслення при виготовленні виробу.

Видом називається зображення зверненої до спостерігача видимої частини поверхні предмета.

Невидимі частини поверхні предмета допускається в необхідних випадках показувати на видах штриховими лініями (див. Рис. 6.4 та 6.5), якщо вони дозволяють зменшити кількість зображень, не порушуючи ясності креслення.

За характером виконання і за змістом види поділяють на основні, додаткові і місцеві.

Рис. 6.5. Розташування основних видів на кресленні

Види, отримані на основних площинах проекцій, називають основними видами. Встановлено такі їх назви (див. Рис. 6.4): вид спереду (головний вид); вид зверху; вигляд зліва; вигляд справа; вигляд знизу; вид ззаду.

Основні види зазвичай розташовують в проекційної зв'язку (див. Рис. 6.5). У цьому випадку ніяких написів, пояснюючих назви видів, не дають. Вигляд ззаду допускається розташовувати лівіше виду праворуч.

Якщо який-небудь вид розміщений на кресленні поза проекційної зв'язку з іншими видами, то над ним ставлять прописну букву російського алфавіту, напрімер4 (рис. 6.6). Одночасно у пов'язаної з цим видом зображення вказують напрям погляду, в результаті якого отримано вид, відзначений написом. Напрям погляду вказують стрілкою, над якою проставляють ту ж прописну букву російського алфавіту, що і в написі над виглядом. Стрілки, що вказують напрямок погляду, виконують відповідно до розмірів, наведеними на рис. 6.7. Так само оформляють написи над видами, якщо вони знаходяться між собою в проекційної зв'язку, але відокремлені один від одного якими-небудь зображеннями.

Рис. 6.6. Позначення видів, що знаходяться поза проекційної зв'язку

Рис. 6.7. Форма і розміри стрілки, що вказує напрям погляду

Написи над видами виконують також у разі розташування видів на різних аркушах.

Додаткові і місцеві види

Якщо яка-небудь частина предмета не може бути показана на жодному з основних видів (рис. 6.8) без спотворення її форми і розмірів, то слід застосовувати додаткові види, одержувані на площинах, що не паралельних жодної з основних площин проекцій (рис. 6.8 , б, в і 6.9). Додатковий вид відзначають на кресленні прописною буквою російського алфавіту, наприклад А (рис. 6.8, б), а у пов'язаної з додатковим видом зображення предмета повинна бути поставлена стрілка, що вказує напрямок погляду, з відповідним літерним позначенням (стрілка А, рис. 6.8, б ).

Рис. 6.8. Додаткові і місцеві види

Рис. 6.9. Додатковий вид, розташований в безпосередній проекційної зв'язку

Додаткові види розташовуються, як показано на рис. 6.8 і 6.9.

Додатковий вид допускається повертати, але зі збереженням, як правило, положення, прийнятого для даного предмета на головному зображенні креслення.

При цьому до напису повинен бути доданий символ

(рис. 6.8, в).

Коли додатковий вид розташований в безпосередній проекційної зв'язку з відповідним зображенням, допускається не робити написи і вказівки стрілкою над видом (рис. 6.9).

Зображення окремого обмеженого місця на поверхні предмета називається місцевим видом - Б і В (рис. 6.8, а, г). Місцевий вигляд може бути обмежений лінією обриву по можливості в найменшому розмірі (Б, рис. 6.8, а) або не обмежений. Місцевий вигляд повинен бути відмічений на кресленні стрілкою подібно додатковому увазі. У написі може бути зазначено назву зображуваного елемента, наприклад фланець.

Різниця між додатковим і місцевим видами в тому, що перший виходить на додатковій площині проекцій (не рівнобіжною основних площинах, тобто гранях куба), а другий виходить на одній з основних площин проекцій і являє собою яку-небудь частину одного з основних видів .

7.3.1 Усі креслення виконуються відповідно до єдиної системи конструкторської документації.

7.3.2 Робоче креслення - це документ, що вміщує зображення деталі і інші дані, необхідні для виготовлення і контролю (матеріал, обробка, шорсткість, відхилення і т.п.). Креслення деталі виконується відповідно до вимог програми даного предмету з дотриманням нормативної документації (НД).

На кожний виріб виконується окреме креслення. Розміри на кресленнях проставляються відповідно до вимог ГОСТ 2.307-68.

Умовні позначення матеріалу повинні відповідати визначенням, які встановлені стандартами на матеріали.

7.3.3 Складальне креслення - це документ, що вміщує зображення складальної одиниці та інші дані, необхідні для її складання і контролю. При необхідності до складального креслення додається специфікація.

7.3.4 Габаритне креслення - це документ, що вміщує контурне зображення виробу з габаритами і необхідними розмірами.

7.3.5 Монтажне креслення - це документ, що вміщує контурне (спрощене) зображення виробу, а також дані, необхідні для його монтажу на місці використання.

7.3.6 Схема - це креслення, на якому у вигляді умовних позначень або зображень показано складові частини виробу і зв'язок між ними. Згідно ГОСТ 2.701 - 84 схеми поділяються на таки види :

- електричні - Е;

- гідравлічні - Г;

- пневматичні - П;

- кінематичні - К;

- комбіновані - С.

Залежно від основного призначення схеми поділяють на такі типи:

- структурні - 1;

- функціональні - 2;

- принципові - 3;

- монтажні - 4;

- підключення - 5;

- загальні - 6;

- розташування - 7;

- інші - 8;

- суміщені - 9.

Назва схеми визначається її видом і типом. У конструкторських документах схеми позначають шифром, який складається з букви і цифри, що показують її вид і тип, наприклад,

К3 - схема кінематична принципова ;

Е2 - схема електрична функціональна.

При виконанні схем використовуються стандартні графічні позначення. При повторенні одних і тих же знаків виконувати їх потрібно однаково.

При необхідності до схеми додається відомість елементів схеми з вказівкою їх позначення, марки, кількості та характеристики.

7.3.7 Генеральний план - проектний документ, на якому вказані розміри та конфігурації території об'єкту , розміщення і габарити будівель, які є або проектуються, споруд, розташування санітарно - захисних зон, благоустрою території.

При виконанні генеральних планів необхідно користуватися умовними зображеннями елементів об'єкту.

На кресленні генерального плану зверху зліва стрілками і буквами вказується напрям сторін світу; тут же зображується фігура у вигляді многокутника, яка показує напрям домінуючих вітрів (роза вітрів).

На генеральному плані вміщують експлікаціюоб'єктів з вказівкою порядкового номеру об'єкту та його найменування (номера об'єктів розміщують зверху вниз). Експлікація виконується на вільному місці креслення (рекомендується над основним написом). Не можна виконувати експлікацію на окремих аркушах.

Читання нескладних креслень (0)

Робоче креслення деталі - це графічний документ, що містить зображення деталі та данні, необхідні для її виготовлення і контролю.

Послідовність читання креслень

Як називається деталь
З якого матеріалу вона має бути виготовлена
В якому масштабі виконано креслення
Які зображення на кресленні та скільки їх
Які габаритні розміри деталі
Яка форма деталі
Які розрізи використано при зображенні деталі
Скільки отворів у деталі, яка їх форма, розміри
Які різьби та яких розмірів є на деталі

Давайте розглянемо разом креслення деталі «Напрямна»

Наведемо приклад читання креслення деталі. (Спочатку дано запитання до креслення, а потім відповіді на них).

Запитання до креслення

1. Як називається деталь?

2. З якого матеріалу її виготовляють?

3. У якому масштабі виконано креслення?

4. Деталь називається «напрямна». Про це ми дізнаємося з основного напису.

5. Виготовляють деталь із сталі. Про це ми також дізнаємося з основного напису.

6. Масштаб креслення 1:1, тобто деталь зображено в натуральну величину.

7. Креслення містить два вигляди: головний і зліва.

Крайня ліва частина на головному вигляді має форму прямокутника, а на вигляді зліва — форму круга. Отже, це циліндр, оскільки такі проекції характерні для циліндра. Друга зліва частина на головному вигляді має форму трапеції. На вигляді зліва її показано двома кругами. Такі проекції може мати тільки зрізаний конус.

Середню частину, як і першу, показано на головному вигляді прямокутником, а на вигляді зліва — кругом. Отже, вона має форму циліндра.

Форму четвертої частини встановлюємо, порівнюючи два її зображення. На головному вигляді вона має обриси прямокутника, який має дві горизонтальні лінії, на вигляді зліва — шестикутника. Такі зображення характерні для шестикутної призми.

Крайню справа частину показано прямокутником на головному вигляді і кругом на вигляді зліва. Ми знаємо, що такі зображення визначають циліндр.

8. За штриховими лініями на головному вигляді і колом найменшого діаметра на вигляді зліва можна зробити висновок, що всередині деталі є наскрізний циліндричний отвір. Поєднавши всі здобуті відомості, встановлюємо загальну форму предмета .

Вона являє собою комбінацію циліндра і зрізаного конуса; циліндра, шестикутної призми і циліндра, розміщених на одній осі. Уздовж осі деталі проходить циліндричний наскрізний отвір.

9. Габаритні, тобто найбільші, розміри деталі такі: довжина 160 мм, діаметр 90 мм.

Діаметр крайньої лівої циліндричної частини З0 мм, довжина 18 мм. Довжина зрізаного конуса 20 мм, кут при вершині 30°, діаметр більшої основи 48 мм.

Такий самий діаметр має наступна циліндрична частина. Довжина її визначається як різниця між розмірами 75 і 38, тобто дорівнює 37 мм.

Два розміри частини деталі, що має форму шестикутної призми, нанесено на вигляді зліва: між паралельними гранями — 65 мм, між двома з ребер 75 мм. Довжину цієї деталі не зазначено, її знаходять відніманням від габаритного розміру (160) розмірів 75 і 45.

Діаметр найбільшого циліндра 90 мм. Діаметр отвору 20 мм. Формати аркушів креслень визначаються згідно з ГОСТ 2.301–68, розмірами зовнішньої рамки, яка виконана тонкою лінією. Робоче поле креслення обводиться суцільною товстою лінією, розташованою на відстані 20 мм зліва і по 5 мм зверху, справа та знизу від зовнішньої рамки. Розміри основних форматів А4, А3, А2, А1, А0 і схема утворення додаткових форматів показано на рис. 2.1. На кресленнях будь–якого формату повинен бути основний напис, до якого заносять інформацію, що регламентується стандартом ГОСТ 2.104–68. Основний напис на будь–яких форматах, крім А4, розташовують уздовж короткої або довгої сторони. На форматі А4 вона розташовується тільки вздовж короткої сторони.

Рисунок 2.1

Урок №2

Тема 1 Основи технічного креслення. (Продовження)

1. Основний напис i вiдомостi, що розташованi в ньому

Конспект

Формати креслень. Рамка, основний напис, його заповнення

Креслення повинні бути однаково зрозумілими як для тих, хто їх виконує, так і для тих, хто буде ними користуватись. Тому існують єдині правила виконання креслень та вимоги до їх оформлення. Вони містяться у документах, які називають Державними стандартами.

Правила виконання та вимоги до оформлення креслень, встановлені Державними стандартами, є обов'язковими для всіх, хто виконує креслення.

Формати креслень. Щоб креслення було зручно зберігати, а також користуватися ними, їх виконують на аркушах паперу певного розміру. Розміри аркуша креслярського паперу називають форматом. Формат аркуша визначається розмірами його сторін.

Таблиця . Формати креслень

Позначення формату	Розміри сторін формату, мм
АО	841x1189
А1	594x841
А2	420x594
АЗ	297x420
А4	210x297

Для виконання креслень передбачено 5 основних форматів, кожний з яких має своє позначення і розміри сторін (табл. 1). Найбільшим серед них є формат АО з розмірами сторін 841x1189 мм (його площа дорівнює 1 м2). Всі інші формати утворені послідовним поділом його на дві рівні частини паралельно до меншої сторони відповідного формату.

Основний напис, його заповнення

Вони мають бути розташовані в правому нижньому куті. На аркушах формату А4 ці написи роблять вздовж короткої сторони аркуша, а на аркушах інших форматів вони можуть бути орієнтовані як уздовж короткої, так і вздовж довгої сторони аркуша. Текстові написи завжди наносяться паралельно основним.

Стандартами встановлено форму, розміри, зміст, розташування граф основного напису, а також розміри рамок на кресленнях і схемах. Для всіх графічних конструкторських документів установлено напис, що виконується за формою

В основному напису зазначаються:

у графі 1- найменування виробу або його складової частини. Найменування має відповідати прийнятій термінології та бути якомога коротшим;

у графі 2 – позначення технічного документа. Воно складається з індексу підприємства-розробника, класифікаційної характеристики виробу, порядкового реєстраційного номера. Деяким конструкторським документам присвоюють додатково такі шифри: СК — складальне креслення, ВЗ — креслення загального вигляду, ГК — габаритне креслення, МК — монтажне креслення та ін. На навчальних кресленнях може бути запропонований такий варіант заповнення. Позначення документа складається з 13 знаків, наприклад МПТУ.КК.08.04.001, де МИТУ - міське професійно-технічне училище, КК — курс креслення, 08 — номер завдання, 04 — номер варіанта, 001 — порядковий номер креслення в завданні;

у графі 3 — позначення матеріалу деталі, наприклад Сталь 35 ГОСТ 1050—88 (графу заповнюють тільки на кресленнях деталей);

у графі 4 — літера, присвоєна даному документу за ГОСТ 2.103 — 68, наприклад А. Графу заповнюють послідовно, починаючи з крайньої лівої клітини. На навчальних кресленнях у графі 4 пишуть індекс Н;

у графі 5 — маса виробу або його частин, зображеного на кресленні. На кресленнях деталей і складальних одиниць вказують теоретичну або фактичну масу виробу в кілограмах; у графі б — масштаб зображення предмета на кресленні

(наприклад, 1 : 1);

у графі 7 — порядковий номер аркуша (наприклад, 1). На документах, що складаються з одного аркуша, графу не

заповнюють;

у графі 8 — загальна кількість аркушів документа даного виробу (графу заповнюють тільки на першому аркуші);

у графі 9 — найменування або розпізнавальний індекс підприємства, що випустило документ (наприклад, ПТУ № 2). Графу не заповнюють, якщо розпізнавальний індекс є в позначенні документа;

у графі 10 — характер роботи, виконаної особою, яка підписала документ (перевірив провідний конструктор та ін.);

у графі 11 — прізвища осіб, які підписали документ;

у графі 12 — підписи осіб, прізвища яких зазначено в графі 11;

у графі 13 — дата підпису документа;

у графах 14—18 — відомості про зміни.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Виконайте рамку і основний напис на форматі А4 по короткій і довгій стороні

САМОКОНТРОЛЬ

1. Що являє собою формат креслення?

2. Які розміри має аркуш формату А4?

3. Як утворюється поле креслення?

4. На якій відстані від країв аркуша проводять рамку креслення?

5. Які відомості містить основний напис креслення?

1.2. Лінії креслення, їх призначення (0)

Для виконання креслень застосовують лінії різної товщини й начерку. Кожна лінія на кресленні має своє призначення. Застосування різних ліній на кресленнях робить їх більш виразними і зрозумілими для тих, хто ними користується. Державним стандартом встановлено 9 типів ліній креслення. При виконанні технічних креслень найчастіше застосовують 8 типів ліній. Розглянемо, у чому полягають особливості начерку і призначення основних типів ліній креслення.

Суцільна товста основна лінія призначена для показу видимих контурів предметів. Нею виконують також рамку креслення, графи основного напису, її товщина може бути у межах від 0,5 до 1,4 мм (залежно від розмірів і складності зображень на кресленні, від формату креслення). Обрана товщина лінії має бути однаковою для всіх зображень на одному кресленні.

Запам'ятайте, що від товщини суцільної товстої основної лінії (її позначають S) залежить товщина інших ліній.

Суцільна тонка лінія використовується для проведення виносних і розмірних ліній. Пізніше ви познайомитесь із застосуванням цієї лінії для штриховки перерізів. Товщина суцільної тонкої лінії в 2-3 рази менша від товщини суцільної товстої.

Штрихова лінія застосовується для показу на зображеннях невидимих контурів предметів. Вона складається з окремих штрихів (рисочок) приблизно однакової довжини — у межах від 2 до 8 мм (на учнівських кресленнях доцільно брати 4 мм). Відстань між штрихами повинна бути приблизно однаковою по усій лінії і становити 1 -2 мм. Товщину штрихів слід брати в 2-3 рази меншу за товщину суцільної товстоїосновної лінії.

Штрихова лінія на контурах зображення повинна починатись і закінчуватись тількиштрихами

Не можна називати штрихову лінію пунктирною, тому що ця назва не відповідає характеру лінії. Адже пунктирна лінія - це лінія з точок, а не зі штрихів

Штрихпунктирна тонка лінія призначена для показу осьових і центрових ліній. Вона складається з довгих тонких штрихів (довжиною від 5 до 30 мм) і точок (короткихштрихів) між ними. На учнівських кресленнях довжина штрихів рекомендується 20 мм. Відстань між довгими штрихами від 3 до 5 мм. Товщина штрихів у 2-3 рази менша від товщини суцільної товстої лінії.

Штрихпунктирні лінії мають починатися і закінчуватися тільки штрихами. Якщо штрихпунктирна лінія показує вісь, вона повинна виступати за контур зображення на 3-5 мм

Центрові лінії проводять так, щоб вони обов'язково перетиналися між собою штрихами. Перетин двох штрихів визначає центр фігури. Центрові лінії виводять за зображення на 3-5 мм. Якщо діаметр кола на кресленні менший ніж 12 мм, центрові лінії проводять суцільними тонкими.

Штрихпунктирна потовщена лінія призначена для позначення поверхонь деталей, які підлягають термічній обробці або коли на них слід наносити покриття. Штрихи цієї лінії коротші (їх довжина від 3 до 8 мм), ніж у штрихпунктирної тонкої. Товщина штрихів штрихпунктирної потовщеної лінії перебуває у межах від 5/2 до 2/3*.

Штрихпунктирна з двома точками лінія показує лінії згину на розгортках. Ця лінія відрізняється від штрихпунктирної тонкої трохи більшими проміжками між

штрихами — від 4 до 6 мм. Товщина штрихів так само в 2-3 рази менша від товщини суцільної товстої лінії.

Розімкнута лінія призначена для показу того місця, де проходять лінії умовного перерізу предметів (про це докладно йтиме мова при вивченні перерізів і розрізів), її товщина вибирається в межах від з до 1,5л, а довжина штрихів — від 8 до 20 мм. На навчальних кресленнях товщину штрихів слід брати в 1,5 раза товщою від суцільної товстої основної лінії, а їх довжину — близько 12 мм. Штрихи розімкнутої лінії не повинні перетинати чи перетинатися іншими лініями на кресленні.

Призначення основних типів ліній креслення

Лінії креслення

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Виконайте рамку, основний напис і виконайте запропоноване креслення

САМОКОНТРОЛЬ

1. Які типи ліній ви знаєте?

2. Яку лінію називають суцільною товстою основною? Якої товщини вона повинна бути?

3. Яку лінію називають штриховою? Де її використовують?

4. Яке призначення штрихпунктирної лінії?

5. Якою лінією на розгортці показують лінію згину?

1.3. Масштаби креслень (0)

Масштаби креслень, їх призначення

Зображення предмета на кресленні обирають так, щоб якнайкраще передати його будову і раціонально використати поле креслення. Перевагу завжди слід віддавати зображенням предметів у натуральну величину. Але не всі предмети можуть так викреслюватися. Тому при виконанні креслень предметів їх зображення умовно зменшують або збільшують. Відношення розмірів зображення предмета на кресленні до його дійсних розмірів називають масштабом креслення. Масштаб креслення показує, у скільки разів його зображення зменшені чи збільшені порівняно зі самим предметом.

Зображення на кресленнях можуть бути виконані в натуральну величину (тобто за дійсними розмірами предмета), у масштабі зменшення або збільшення.

Значення масштабів стандартизоване:

масштаби зменшення — 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100 тощо;

масштаби збільшення — 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 15:1; 20:1; 40:1; 50:1; 75:1; 10:1 тощо.

Перевагу завжди віддають масштабу натуральної величини 1:1.

Наприклад, масштаб 1:2 означає, що розміри зображення на кресленні в 2 рази менші від розмірів самого предмета. Масштаб 5:1 показує, що лінійні розміри зображення в 5 разів більші від дійсних розмірів зображеного на кресленні предмета.

Довільні масштаби при виконанні креслень не застосовуються.

Позначення масштабу може вноситись у призначену для нього графу основного напису або вказуватись на полі креслення біля відповідного зображення. В основному написі вказують числове значення масштабу під написом «Масштаб», наприклад, 1:2; 5:1 (літеру М при цьому не пишуть). Коли якесь окреме зображення на кресленні виконано в іншому масштабі, ніж це вказано в основному написі, біля нього або біля його позначення в дужках (також без літери М) записують масштаб, наприклад: (2,5 : 1).

Завжди слід пам'ятати, що при будь-якому масштабі на кресленні мусять проставлятися дійсні розміри, тобто розмірні числа повинні вказувати натуральні розміри зображеного предмета. Для порівняння на рис. 2.44 наведено креслення деталі «Вушко», виконані в різних масштабах. В усіх трьох випадках на кресленнях нанесено натуральні розміри деталі, незалежно від того, в якому масштабі її зображено.

Креслення деталі «вушко», виконані в різних масштабах

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Виконайте рамку, основний напис і виконайте запропоноване креслення в масштабі 1:2, 2:1, 1:1

1.4. Нанесення розмірів і граничних відхилень на кресленнях (0)

Нанесення розмірів

Креслення дає уявлення не тільки про форму зображеного предмета, а й про його розміри чи розміри його частин. Розміри на кресленнях позначають розмірними числами на розмірних лініях.

Лінійні розміри на кресленнях, які визначають величини прямолінійних елементів предмета (довжину, ширину, товщину тощо), подають у міліметрах, але позначення одиниці вимірювання не наносять.

Межі вимірювання розміру вказують виносними лініями, які проводять перпендикулярно до відрізка контуру зображення, розмір якого зазначають (мал. 1.4.1). Розмірні лінії проводять паралельно до тих відрізків, розміри яких визначають.

Розмірну лінію з обох боків обмежують стрілками, які впираються у виносні лінії. Розміри елементів стрілки (рис. 2.17) залежать від товщини прийнятої на кресленні суцільної товстої основної лінії. У межах всього креслення стрілки повинні бути приблизно однаковими, незалежно від довжини розмірної лінії. Якщо місця для стрілки недостатньо через близьке розташування контурної або виносної ліній, то їх потрібно переривати (рис. 2.18)

Мал..1.4.1. Позначення

Елементи лінійного розміру на кресленні

Виносні й розмірні лінії проводять суцільною тонкою лінією. Виносні лінії обов'язково виходять за кінці стрілок розмірної лінії на 1 ...5 мм. Відстань між розмірною лінією і контуром зображення повинна бути не менше 10 мм.

Взаємне розміщення виносних і розмірної ліній повинно бути таким, щоб вони разом з відрізком, що вимірюється, утворювали прямокутник (рис. 2.19).

При нанесенні розмірів на кресленнях перевагу слід віддавати розмірним лініям, проведеним поза межами контурів зображень. Не дозволяється використовувати як розмірні осьові, центрові і лінії контурів зображень.

Якщо розмірна лінія не дає змоги розмістити на ній стрілки, то лінію продовжують і стрілки наносять зі зовнішнього боку від виносних ліній (рис. 2.20).

Розмірне число наносять зверху розмірної лінії ближче до її середини, якщо вона розташована горизонтально або похило, і зліва від неї, якщо вона розташована вертикально (рис. 2.21, а). Якщо місця для написання розмірного числа недостатньо, його наносять на продовженні розмірної лінії (рис. 221, б) або на поличці лінії-виноски (рис. 2.21, в). Спосіб нанесення розмірного числа при різних положеннях розмірних ліній на кресленні визначається найбільшою зручністю читання креслення. Тому насамперед завжди слід намагатися наносити розмірні числа так, щоб вони зручно читались, якщо дивитися на них з боку основного напису креслення. Різні способи розміщення розмірних чисел при різних нахилах розмірних ліній показано на рис. 2.22. У заштрихованій зоні розмірне число наносять тільки на поличці лінії-виноски.

На кресленні може бути кілька розмірних ліній, паралельних між собою. Щоб уникнути перетину виносних і розмірних ліній, завжди ближче до контуру зображення наносять менший розмір (рис. 2.23). Відстань між паралельними розмірними лініями має бути 6... 10 мм. Якщо на кресленні є більше двох паралельних розмірних ліній, то розмірні числа на них розміщують у шаховому порядку ( рис. 2.24).

На зображенні, що виконано з розривом, розмірну лінію не переривають (рис. 2.25)

Якщо довжина розмірної лінії недостатня для розміщення на ній стрілок, то їх дозволяється заміняти засічками, що наносяться під кутом 45° до розмірної лінії (рис. 2.26, а) або чітко нанесеними точками (рис. 2.26, б).

Кутові розміри (розміри кутів) на кресленнях вказують у градусах, мінутах і секундах умовними позначеннями (рис. 2.27). Виносні лінії кутового розміру є продовженням сторін вимірюваного кута, а розмірну лінію проводять у вигляді дуги кола з центром у вершині кута.

Розмірні числа кутових розмірів наносять так, як показано на рис. 2.28. У зоні, розташованій вище горизонтальної осьової лінії, розмірні числа розміщують над розмірними лініями з боку їх опуклості. В зоні, розташованій нижче горизонтальної осьової лінії, — з боку увігнутості розмірних ліній. Розмірні числа у заштрихованій зоні вказують тільки на поличці лінії-виноски.

При нанесенні декількох концентричних розмірних ліній розмірні числа над ними розміщають у шаховому порядку (рис. 2.29).

При нанесенні розміру дуги кола розмірну лінію проводять концентричне до дуги кола, а виносні лінії паралельно до бісектриси кута. Над розмірним числом у цьому разі наносять знак (рис.2.30).

Розміри діаметрів. Про розміри округлих частин предметів (круглі отвори) свідчать їх діаметри. Для позначення діаметра перед розмірним числом наносять умовний знак (рис. 2.31). Висота кола цього знака дорівнює 5/7 h ( де h — висота розмірного числа), а похилий штрих має висоту і нахил такий, яку розмірного числа. Розмір діаметра пишуть над розмірною лінією усередині кола (рис. 2.32) або за його межами (рис. 2.33). При нанесенні розміру діаметра кола у його середині розмірне число зміщують відносно середини розмірної лінії (рис. 2.32). Стрілки, що обмежують розмірну лінію діаметра, можуть розміщуватися як всередині кола (рис. 2.34, а), так і поза ним (рис. 2.34, б).

Дозволяється проводити розмірну лінію діаметра не повністю (не на всю довжину), незалежно від того, чи зображено коло повністю (рис. 2.35, а), чи частково (рис. 2.35, б). У цьому випадку обрив розмірної лінії роблять далі від центра кола.

Знак діаметра перед розмірним числом наносять у тих випадках, коли дуга кола перевищує 180°.

Розміри радіусів. Заокруглені частини предметів, обмежені дугами кіл, меншими від 180°, позначають радіусами. Для позначення радіуса перед розмірним числом наносять умовний знак у вигляді літери . Висота цього знака повинна дорівнювати висоті розмірного числа. Розмірну лінію проводять з центру дуги і закінчують стрілкою, яка впирається у точку дуги кола. Якщо розмірна лінія радіуса занадто коротка і на ній не можна розмістити умовний знак і розмірне число, то їх наносять на продовженні розмірної лінії з зовнішнього боку дуги.

При проведенні декількох радіусів з одного центру розмірні лінії двох радіусів не повинні розміщуватися на одній прямій.

На робочих кресленнях на всі розміри призначають граничні відхилення. Граничні відхилення розмірів на кресленнях деталей можуть бути вказані одним із трьох способів (таблиця ).

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Виконайте рамку і основний напис, виконайте запропоноване креслення та проставте розміри

САМОКОНТРОЛЬ

1. В яких одиницях вказують на кресленнях лінійні розміри? кутові розміри?

2. Якою лінією проводять на кресленні виносні й розмірні лінії?

3. Якою має бути відстань між контуром зображення і розмірною лінією?

4. Як наносять розмірні числа по відношенню до горизонтальних, похилих і вертикальних розмірних ліній?

5. Як наносять розміри кількох однакових елементів зображення?

6. У якій послідовності наносять розміри на кресленнях плоских предметів?

1.5. Правила позначення шорсткості поверхонь на кресленнях (0)

Вимоги до шорсткості поверхні встановлюють без урахування дефектів поверхонь (подряпини, раковини і т. п.). Якщо у цьому виникає необхідність, їх указують окремо.

Згідно з ГОСТом 2789-73, шорсткість поверхонь позначають на машинобудівних кресленнях за певною структурою (рис. 1.5.1).

Знак повинен дотикатися вершиною до контуру поверхні виробу або виносної лінії. Полка знака може бути відсутня, якщо не вказуються пункти 4, 5 або в.

Нове позначення введено відповідно до змін, які були прийняті Міжнародною радою зі стандартизації, метрології і сертифікації у 2002 році (за ухвалення проголосували національні органи Вірменії, України, Молдови, Казахстану, Таджикистану, Росії, Білорусії, Киргизії, Узбекистану). В Україні нове позначення введено в 2005 07-01 (рис. 1.5.2).

У разі підвищених вимог до шорсткості та якості обробки поверхонь встановлюються додаткові вимоги до напрямку нерівностей. На кресленнях умовні позначення напрямку нерівностей (ГОСТ 2.309-73) за потреби позначають спеціальними знаками (табл. 1).

Рис. 1.5.1. Позначення шорсткості згідно з ГОСТом 2789-73:

1 - параметр (параметри) шорсткості; 2 - знак шорсткості; 3 - полка знаку шорсткості; 4 - вид обробки поверхні та (або) інші додаткові вказівки; 5 - базова довжина згідно з ГОСТом 2789-73; 6 - умовне позначення напрямку нерівностей

Рис. 1.5.2. Позначення шорсткості згідно зі змінами 2005-07-01:

Залежно від методу обробки шорсткість позначається одним із трьох знаків (таблиця 1):

Таблиця 2

Напрями нерівностей та їх позначення згідно з ГОСТом 2.309-73 зі змінами № 3

Базову довжину в позначенні шорсткості поверхні не вказують, якщо визначення значень параметрів Ra і Rz повинно проводитися в межах базової довжини, що відповідає вищевказаним значенням.

Позначення шорсткості, яка є однаковою для частини поверхонь виробу, може бути поміщене в правому верхньому кутку креслення разом із умовним позначенням (V). Це означає, що всі поверхні, на зображення яких не нанесено позначення шорсткості або знак 'У , повинні мати шорсткість, указану перед умовним позначенням. Розміри знаку, взятого в дужки, повинні дорівнювати розмірам знаків, нанесених на зображенні.

Приклади розміщення позначення шорсткості на лініях контуру деталі, виносних лініях, на поличках ліній-виносок, а якщо не вистачає місця, допускається розміщення позначень на розмірних лініях або на їх продовження:

Урок №3
Звіт про отримані знання

Тема Основи технічного креслення.

1. Лiнiї креслення.
2. Масштаби.
3. Основнiвiдомостi про зображення, розмiри, їх точностi в технiчнихвказiвках

1. Лінії креслення.

Для виконання креслень застосовують лінії різної товщини та стилю. Кожна лінія має своє призначення. Вони затверджені стандартом. Всіх ліній є 9, але використовувати переважно будемо 6 з них.

Крім вище перерахованих ліній будемо використовувати суцільну хвилясту для позначення ліній обриву.

2. Правила оформлення креслень: формати, рамка та основний напис.

Щоб креслення були зручними в зберіганні та користуванні, їх виготовляють певного розміру. Розмір аркуша називають форматом. Для виконання шкільних креслень будемо використовувати 2 з 5 форматів. Формат А4 та А3.

Розміри форматів в таблиці.

Креслення мають відповідне оформлення у вигляді рамки та основного напису. В основний напис записують відомості про виріб та виконавця роботи.

Основний напис та його заповнення

Перевір себе

Як визначити розмір формату А3, знаючи ромір формату А4 - 210х297 мм?Навіщо оформлюють креслення?

Практичне домашнє завдання

На форматі А4 накреслити рамку та основний напис (основний напис не заповнювати - підписати збоку олівцем), посередині аркуша накреслити лінії та фігури згідно варіанту.

Варіанти завдань

Варіант 1